У спецпроєкті «Люди, які створюють новини», приуроченому до Дня працівників радіо, телебачення та зв’язку, ми продовжуємо розповідати про людей, чия робота допомагає оперативно й достовірно інформувати аудиторію про події в Україні та світі.

За кожним сюжетом і прямим ефіром марафону «Єдині новини» стоїть велика команда фахівців, зокрема режисери-постановники, які координують роботу ефіру, стежать за злагодженістю всіх процесів і забезпечують безперервність мовлення.

Як організувати роботу марафону в умовах повної невизначеності? Що залишається за кадром новинного ефіру, та як команді вдається працювати, коли навколо небезпека, зникає зв’язок або лунають повітряні тривоги? Головний режисер-постановник марафону «Єдині новини» від телеканалу «Інтер» Сергій Салма розповідає про перші місяці роботи в умовах повномасштабної війни, відповідальність за кожну хвилину ефіру та людей, які залишаються поруч.

В кадрі все мусить мати гарний вигляд, навіть якщо за лаштунками хаос

– За що саме ви відповідаєте під час підготовки марафону?

– Я головний режисер-постановник марафону від телеканалу «Інтер». На початку повномасштабного вторгнення потрібно було організувати студії, запустити процеси й налагодити все необхідне для ефіру. Зараз я контролюю  весь ефір Марафону від «Інтера», соціальні ролики, та різні проєкти, зокрема документальні. Моє завдання – стежити, щоб усе працювало злагоджено й виходило в ефір належним чином.

– Що у вашій роботі залишається невидимим для глядачів?

– Ось мене глядачі не бачать (сміється). Не бачать, як я бігаю, нервую, можу підвищити голос, підганяю когось, коли потрібно терміново вирішити проблему. Усе це залишається за кадром. Новинний ефір – дуже динамічний процес. Ведучий працює в кадрі, а ми доповнюємо його відео, інтерв’ю, прямими включеннями кореспондентів із різних регіонів України та з-за кордону, коментарями військових, депутатів, представників влади. Кожен елемент потрібно вчасно підготувати й подати в ефір.

Є й технічні труднощі: десь повітряна тривога, десь пошкоджений інтернет або нестабільний зв’язок. Пряме включення може зависнути в найвідповідальніший момент. Тоді потрібно швидко перебудувати випуск, змінити послідовність матеріалів, переорганізувати включення, домовитися з гостями, щоб усе залишалося логічним і зрозумілим для глядача.

За лаштунками іноді відбувається справжній хаос. Але якщо в телевізорі все виглядає добре, значить, ми впоралися.

Перші місяці марафону: робота без вихідних та життя на каналі

– Який робочий день за час повномасштабної війни ви ніколи не забудете?

– Не можу назвати конкретного дня, але це був перший тиждень повномасштабного вторгнення. Тоді панував хаос. Марафон ще не сформувався, потрібно було працювати й водночас думати, що робити далі, допомагати з евакуацією родин із Києва. Я намагався бути корисним і в територіальній обороні.

В перші дні марафону ми жили на каналі. У нас були розкладачки, їжу привозили два-три рази на день, а душ був один на всіх. Я поселився в кабінеті директора НІСу, який на той момент уже пішов воювати. Загалом провели на каналі щонайменше два місяці. Іноді виїжджали до магазинів, щоб купити необхідне, але більшу частину часу працювали й намагалися налагодити ефір. Спочатку взагалі було незрозуміло, як усе організувати: хто виходитиме на зв’язок, із ким контактувати, як працювати, коли поруч вибухи. Потрібно було визначити правила, вибудувати систему комунікації, зрозуміти, як діяти в різних ситуаціях. Поступово ми налаштували роботу. Зараз багато процесів уже відбувається автоматично, за відпрацьованою схемою. Якщо порівнювати з першими днями – різниця величезна.

– Як ви та команда справляєтеся зі стресом?

– Я працюю тут уже стільки років, що звичайні робочі стреси не сприймаю так гостро. Постійно кажу команді: «Спокійно, посміялися – і працюємо далі. Усе добре, ми живі-здорові». Ми жартуємо, підтримуємо одне одного, і для мене важливо, щоб люди приходили на роботу з гарним настроєм.

У студії в мене навіть є маленький дзвіночок, як у барі чи готелі. Приходжу на роботу, дзвоню: «Дзень!» – і вітаюся з усіма: «Доброго ранку! Усе буде добре!» Люди після безсонних ночей поступово прокидаються, налаштовуються на роботу. Якось так і тримаємося.

Ефір має тривати попри все

– Що сьогодні найскладніше у створенні новин?

– Зараз усе настільки налагоджено, що більшість обставин уже не заважає нам працювати так, як раніше. Навіть під час повітряних тривог.

 Простих процесів у нас взагалі немає. Будь-яка новина, будь-який сюжет – це кропітка робота.

Візьмімо короткий відеоматеріал, яким перекривають слова ведучого. Спочатку потрібно знайти відео, завантажити його, змонтувати, підготувати й поставити в ефір саме в той момент, коли воно потрібне. Це цілий ланцюжок дій, і кожен має вчасно виконати свою частину роботи.

Особливо складно працювати з матеріалами з передової. Часто ми отримуємо відео від військових, але перед виходом в ефір його потрібно узгодити, щоб не розкрити інформацію, яка може зашкодити нашим захисникам. Військові переглядають сюжет і повідомляють, чи все гаразд, чи потрібно щось приховати. Ми вносимо правки й лише тоді запускаємо матеріал в ефір.

– Яке правило ви ніколи не порушуєте, навіть коли новину потрібно видати максимально швидко?

– Головне – забезпечити вихід марафону. Ефір має тривати, навіть коли виникають непередбачувані обставини. Виняток – ситуація, коли йдеться про безпосередню загрозу життю людей.

Ми постійно отримуємо інформацію з різних джерел. Коли відбувається щось важливе, можемо негайно перервати запланований сюжет і перейти до актуальної інформації. Наприклад, якщо надходить термінове повідомлення про обстріл, оперативно змінюємо ефір, повідомляємо глядачам, що сталося, і стежимо за розвитком подій. Так само працюємо з міжнародними подіями: якщо відбувається важлива зустріч у Білому домі чи виступають Дональд Трамп або Володимир Зеленський, можемо отримати сигнал і показати подію наживо.

У новинах усе вирішують оперативність і готовність команди швидко реагувати.

– А чого сьогодні найбільше бракує для повноцінної роботи?

– Людей. Це велика проблема. Багато чоловіків пішли воювати, когось мобілізували, хтось сам долучився до війська. Знайти хороших спеціалістів зараз дуже важко.

 Інформаційна єдність має велике значення під час війни

– Чим ви найбільше пишаєтеся у своїй роботі? За що вдячні команді?

– Я пишаюся, що вдалося зберегти колектив. Звісно, частина наших працівників пішла служити. Але ті, хто залишився, – це люди, з якими в нас склалися добрі, міцні стосунки. Ми розуміємо одне одного, робимо свою справу й не підводимо одне одного. Завжди можемо підмінити колегу, якщо потрібно.

Від самого початку повномасштабної війни я організував роботу так, щоб не було жорсткого поділу обов’язків: це робить лише асистент режисера, а це – тільки режисер. У нас усі взаємозамінні, і я також. Можу сісти на місце будь-кого з команди й виконувати його роботу.

Ефір може тривати десять годин поспіль. Людині потрібно вийти, перепочити, зробити перерву - тоді її підміняє колега. Ми підтримуємо одне одного, допомагаємо й розуміємо, що від кожного залежить спільний результат.

– Ви працюєте на «Інтері» майже від самого початку?

– Так, я прийшов на «Інтер» практично ще до початку його появи в ефірі. 20 жовтня телеканалу виповнилося 30 років, і я працюю тут вже три десятиліття.

Щоправда, моя історія на каналі не була безперервною. До 2007 року я працював на «Інтері», потім через зміни в керівництві, з якими не погоджувався, пішов. Згодом працював із Савіком Шустером над проєктом «Шустер Live». А пізніше повернувся на «Інтер». За цей час пережив чимало змін керівництва. Але, як бачите, я досі тут. Жартую: «Не дочекаєтеся!»

– Коли ви особливо відчули, що ваша робота має значення?

– Я завжди розумів, що моя робота важлива. А якщо говорити саме про роботу під час повномасштабної війни, то є моменти, які запам’яталися назавжди. Перші тижні повномасштабного вторгнення ми працювали на вулиці Щусєва. Під час повітряних тривог нікуди не бігали, бо ефір є ефір. Сиділи на четвертому поверсі – найвищому в будівлі. Було страшно. Поруч у лісі на Сирці вже лунали постріли й вибухи, вікна тремтіли, а ми сиділи й працювали. Розуміли, що від нас залежить вихід в ефір, і продовжували робити свою справу. Вирішили: як буде, так і буде.

На мою думку, в умовах повномасштабної війни створення єдиного марафону було правильним рішенням. Телебачення має великий вплив на людей. Якби кожен канал подавав новини відповідно до власних політичних інтересів, це могло б іще більше розділяти суспільство.

Зараз, на мою думку, країні потрібна спільна стратегія, щоб вистояти у війні й вийти з неї переможцями. Я вважаю, що під час війни інформаційна єдність має велике значення. Не можна допустити, щоб політична боротьба ще більше роз'єднувала країну. Коли настане час виборів і політичної конкуренції, кожен канал зможе працювати у своєму форматі. Але поки триває війна, я переконаний, що єдина інформаційна стратегія необхідна.

Новини без зайвих декорацій

– Що змінилося у вашому розумінні професії після 24 лютого 2022 року?

– Усе стало набагато оперативнішим. Телебачення прискорилося, і тепер головне – якомога швидше донести інформацію до глядача. Раніше ми могли довго обговорювати якість прямого включення: погане зображення, неідеальний звук, невдалий ракурс. Зараз, якщо відбувається важлива подія, технічна якість уже не завжди на першому місці. Зображення може зависати, зв’язок – перериватися, але якщо інформація важлива, ми намагаємося її передати.

Змінився й підхід до оформлення ефіру. Раніше більше уваги приділяли декораціям, красивій студії, візуальним деталям. Зараз головне – мінімалізм, зручність і зрозуміла подача інформації. Немає потреби витрачати кошти на декорації, якщо можна обійтися простішим рішенням. Студія має бути зручною для ведучих і гостей, але її оформлення не повинно відволікати від головного – новин.

– Де зараз працюють кореспонденти «Інтера», які забезпечують марафон новинами з місць подій?

– У різних регіонах України – Дніпрі, Харкові, Одесі, Львові. Є відрядження на Донеччину та Луганщину. За кордоном наші журналісти теж працюють, зокрема у США. У Європі маємо можливість отримувати інформацію від місцевих партнерів і підрядників – наприклад, у Німеччині та Брюсселі. Іноді туди виїжджають і наші власні знімальні групи.

Це невеликі мобільні команди – журналіст та оператор, які можуть оперативно вирушити на місце події, зняти матеріал і передати його для ефіру. Під час війни така мобільність особливо важлива: потрібно швидко реагувати на події та забезпечувати глядачів актуальною інформацією.

– Яка фраза найточніше описує вашу роботу сьогодні?

– Якби я сказав так, як думаю насправді, то там були б одні лайливі слова (сміється). Але якщо перефразувати, то буде так: «Геть російських окупантів – і працюємо далі!»

Нагадаємо, марафон «Єдині новини» розпочав мовлення 26 лютого 2022 року як спільна відповідь українських медіагруп на повномасштабне російське вторгнення. Сьогодні над його виробництвом працюють команди Starlight Media, 1+1 media, Inter Media Group та «Ми – Україна».

За щоденним ефіром стоять журналісти, редактори, продюсери, оператори, режисери та технічні фахівці, які забезпечують підготовку матеріалів, прямі включення, зв’язок і стабільність мовлення. Ця робота потребує постійної координації, професійної відповідальності і здатності швидко адаптовуватися до обставин, які змінюються щодня.

До слова, за підсумками січня-вересня 2026 року новини марафону «Єдині новини» щодня продукують понад 13 мільйонів контактів з аудиторією на телебаченні та цифрових платформах, а їхній інформаційний вплив поширюється далеко за межі України. На телебаченні марафон є лідером за добовим охопленням серед усіх телеканалів.