16 листопада своє професійне свято щорічно святкують працівники радіо, телебачення та зв'язку України. У цій сфері працюють понад 250 тисяч спеціалістів.

Перше, що роблять окупанти, отримуючи контроль над територією, — вимикають український зв’язок, захоплюють приміщення місцевих теле- та радіостудій і запускають звідти потоки своєї пропаганди. Адже добре знають: незалежні професійні радіо і телебачення — це фактор свободи, ознака вільних людей.

А після деокупації на звільнені землі одними з перших повертаються працівники електронних медіа і зв’язку, починаючи мовити зі вщент розбитих і понівечених будівель та веж. Разом із ними туди повертаються правда, факти, плюралізм і свобода слова.

З початком широкомасштабного вторгнення значення того, що роблять українські радійники, телевізійники та зв’язківці, збільшилось у рази. Вони повідомляють життєво важливу інформацію людям, розповідають правду про російсько-українську війну світові, спростовують ворожі фейки та вкиди, налагоджують і підтримують зв’язок, часто  ризикуючи при цьому своїм життям.   

Вітаємо всіх, хто працює в кадрі та ефірі, тих, хто здійснює величезну роботу поза ними,  тих, хто забезпечує в Україні надійний зв’язок! Схиляємо голови перед пам’яттю колег, які загинули під ворожими обстрілами, під час виконання професійного обов’язку та на полі бою. 

Нагадаємо, за радянських часів професійне свято працівників телебачення та радіомовлення відзначалося 7 травня. Цю дату було встановлено 1945 року, під час святкування 50-річчя винайдення радіо Олександром Поповим. 

Вже за часів незалежності України, 1994 року, Укртелерадіокомпанія запропонувала встановити 16 листопада як професійне свято для теле-, радіопрацівників, оскільки саме цього дня 1924 року в Харкові вийшла в етер перша передача Українського радіо.

11 листопада 1994-го свято було встановлено президентським указом.